Provocative techniques as a method of improving Foreign Language teaching process at Engineering Universities

Abstract

The article highlights the issues of didactic potential and conditions of provocative techniques applying in foreign language teaching in the context of higher professional education. The paper presents a typology of provocative techniques, illustrated by examples. As separate types of provocative techniques the author suggests "lecture provocation", "choice" (in a situation where there is no definite correct answer or the answer is already given and no choice is provided), "search" (to find a mistake or a fact, including when there is no such thing), "provocation through interaction" (based on involving other participants), "provocation" (based on the involvement of other participants). The author emphasizes the key features of provocation in foreign language teaching: evoking an emotional reaction of surprise, the game nature of learning activities, the need for a reflexive discussion with students after the work to bring them out of their provoked emotional state; novelty, non-standard tasks, breaking stereotypes, allowing to consider provocative techniques as a tool to organize learning activities in individual learning situations.The author concludes that provocative techniques as a means of organizing foreign language learning activities have a significant didactic potential, which lies in the possibility to stimulate cognitive activity of students; to conduct a learning dialogue, to encourage action; to develop critical thinking, creative thinking (ability to see several solutions, complexity of problems) and to be effectively included in the academic process of higher educational institution. The use of provocative techniques in foreign language classes in an engineering university can contribute to solving a number of relevant pedagogical tasks: not only forming the necessary foreign language knowledge (theoretical and practical), but also stimulating cognitive, speech activity of students, developing their thinking (critical and creative), fostering the need for self-determination and self-development. Стаття висвітлює питання дидактичного потенціалу та умови застосування провокативних технік у навчанні іноземній мові у контексті вищої професійної освіти. У роботі наводиться типологія провокативних технік, яка ілюструється прикладами. Як окремі типи провокативних технік авторка пропонує «лекцію-провокацію», «вибір» (у ситуації, коли немає однозначно правильної відповіді або відповідь вже задана та вибір не передбачений), «пошук» (знайти помилку або якийсь факт, в тому числі коли цього немає), «провокацію через взаємодію» (будується на основі залучення інших учасників у провокативну дію). Авторка підкреслює ключові особливості провокації у процесі навчання іноземної мови: викликання емоційноїреакції здивування, ігровий характер навчальної діяльності, необхідність проведення рефлексивної дискусії зі студентами після закінчення роботи для виведення їх зі спровокованого емоційного стану; новизна, нестандартність завдань, руйнування стереотипів, що дозволяє розглядати провокаційні техніки як засіб організації навчальної діяльності в індивідуальних навчальних ситуаціях.У висновках авторка зазначає, що провокативні техніки як засіб організації навчальної іншомовної діяльності мають значний дидактичний потенціал, який полягає у можливості стимулювати пізнавальну активність учнів; вести навчальний діалог, спонукати до дії; розвивати критичне мислення, творче мислення (здатність бачити кілька рішень, складність проблеми) та можуть ефективно включатисяв академічний процес ЗВО. Використання провокаційних засобів на заняттях з іноземної мови у вищих навчальних закладах може сприяти вирішенню низки актуальних педагогічних завдань: не лише формуванню необхідних іншомовних знань (теоретичних та практичних),а й стимулюванню пізнавальної, мовленнєвої активності студентів, розвитку їх мислення (критичного та творчого), вихованню потреби у самовизначенні та саморозвитку.