Формування мовнокомунікативної компетентності в здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії на заняттях з українського наукового мовлення

Abstract

Статтю присвячено аналізу найтиповіших мовних помилок, наявних у текстах наукових праць молодих дослідників, запропоновано дієві механізми формування мовнокомунікативної компетентності здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії під час опанування курсу «Українське наукове мовлення». Розглянуто поняття «мова науки», констатовано, що опанування наукової української мови є важливою передумовою підготовки досконалого наукового тексту, успішної презентації результатів науков ого дослідження. Водночас зазначено, що сучасні наукові праці часто містять порушення мовних норм (науковці започаткували навіть окремий напрям досліджень – «лінгвістика помилок», або «помилкознавство», «девіатологія»). Мовну компетентність розтлумачено як знання норм сучасної літературної мови та уміння застосовувати їх на практиці й виділено, відповідно до типів мовних норм, орфоепічну, акцентологічну, лексичну, словотвірну, морфологічну, синтаксичну, орфографічну, пунктуаційну й стилістичну мовну компетентність. На підставі того, що мовна компетентність є складником комунікативної, запропоновано одне поняття – мовнокомунікативна компетентність як сукупність знань про спілкування в різних умовах та уміння застосовувати ці знання на практиці, що дасть можливість здобувачам вільно презентувати та обговорювати результати досліджень, а також кваліфіковано відображати їх у наукових публікаціях. Запропоновано огляд порушень мовних норм у текстах молодих дослідників, а також систему вправ і завдань, спрямованих на формування стійких навичок у цій царині. Висловлено впевненість у тому, щонабуті здобувачами вищої освіти ступеня доктора філософії філологічні знання протягом опанування курсу сприятимуть підвищенню загальної мовленнєвої культури як майбутньої науковоїеліти, так і суспільства в цілому. The article deals with the analysis of the most common language errors in scientific works of young researchers and suggests effective mechanisms for the formation of language and communicative competence of PhD students within the "Ukrainian Scientific Language" course. The term "scientific language" is considered; it is stated that mastering Ukrainian for scientific purposes is an important prerequisite to perfect scientific writing and successful presentation of research results. At the same time, it is noted that modern scientific works often contain a breach of language norms (scientists have even initiated a special area of research – "linguistics of errors", or "error studies", "deviatology"). Language competence is interpreted as knowledge of the norms of modern literary language and ability to practically apply them in accordance with the types of linguistic norms; orthoepic, accentual, lexical, word-building, morphological, syntactic, orthographic, punctuation and stylistic language competences are singled out. Based on the fact that language competence is a component of communicative one, the unified term is proposed – language and communicative competence, which is defined as a set of knowledge about communication in different conditions and ability to apply this knowledge in practice, which will allow students to freely present and discuss research results as well as to decently reflect them in scientific publications. An overview of language norms breach in scientific writing of young researchers, as well as a system of exercises and tasks aimed at developing sustainable skills in this area is proposed. It is believed that philological knowledge acquired by PhD students when taking the course will help to improve general language culture of both the future scientific elite and society as a whole.