Диференціація навчання як засіб підвищення якості викладання іноземної мови у ВНЗ МВС

Abstract

У статтірозглядається питання щодо індивідуалізації та диференціації навчання іноземної мови курсантів ЗВОМВС. Наголошується, що диференціація внавчанні пов'язана з індивідуалізацією студентів. Першочергове педагогічне завдання – це врахування в академічному процесі індивідуальних особливостей студентів. Викладання іноземної мови більшою мірою, ніж будь-якої іншої дисципліни, вимагає індивідуального підходу. У статті виділяються напрями диференціації навчання (диференціація змістута диференціація організації навчання за допомогою методів, форм роботи); обумовлюються аспекти реалізації принципу диференціаціїв про цесівикладання іноземної мови у ЗВОМВС (диференціація вплануванні та цілепокладанні, диференціація під час використання навчального іншомовного матеріалу,диференціація за засобом опанування іншомовного матеріалу, диференціація форм мовленнєвої взаємодії). Авторка підкреслює, що у використанні особистісно-орієнтованого підходу при навчанні іноземній мові важливу роль відіграє групова роботата пропонує методичні рекомендації щодо формування навчальних груп курсантів. У роботі зазначається, що ефективності навчання іноземної мови перешкоджає також проблема низької іншомовної мовленнєвої активності курсантів, що обумовлюється невеликимлексичним запасом курсантів та острахом зробити помилку.Ізметою розв'язанняцієї проблеми авторка пропонує оцінювати як уявлення промови, так і зміст висловлювання;заохочувати перифраз курсантами лексичних одиниць (якщо вони знають якусь лексему);виправляти помилки лише після висловлювання;насамперед звертати увагу на грубі помилки (що призводять до нерозуміння або спотворюють сенс висловлювання).У статті зроблено висновки, щосьогоднівимоги до співробітників поліції включають не лише спеціальну підготовку та знання законів, а й загальні комунікативні вміння та здатність здійснювати міжкультурну професійну комунікацію. Поліцейські повинні вміти знаходити спільну мову з різними людьми, навіть якщо вони розмовляють різними мовами. Мовленнєві бар'єри неминуче знижують ефективність роботи поліції, тому ефективне формування іншомовної комунікативної компетенції співробітників поліції є на сучасному етапі одним з першочергових завдань, вирішенню якого багато в чому сприяють диференційовані методи навчання іноземної мови. The article deals with the issue of individualization and differentiation of foreign language training of cadets of Internal Affairs Universities. It is emphasized that differentiation in learning is associated with the individualization of students. The primary pedagogical task is to take into consideration the individual characteristics of students in the academic process. Teaching a foreign language requires an individual approach more than any other discipline. The directions of differentiation for a foreign language teaching at Internal Affairs Universities (differentiation of the content and differentiation of the teaching process by means of methods and forms of work) have been outlined; the aspects of the differentiation principle realization in the academic process (differentiation in planning and goal-setting, differentiation when using teaching foreign language material, differentiation by means of mastering foreign language material, differentiation of forms of speech interaction) have been specified in the article. The author emphasizes that group work plays an important role in using personality-oriented approach in teaching a foreign language and offers methodological recommendations for forming study groups of cadets. In the article, it is noted that the effectiveness of teaching a foreign language is also hampered by the problem of low foreign language speech activity of the cadets, which is caused by the fact that their vocabulary is not extensive enough and that they fear to make a mistake. In order to solve this problem, the author proposes to evaluate both speech presentation and the content of the speech; to encourage cadets to paraphrase lexical units (if they know any lexeme); to correct mistakes only after the speech is finished; first of all to pay attention to gross mistakes (leading to misunderstanding or distorting the meaning of the expression).The article concludes that today's requirements for police officers include not only special training and knowledge of the law, but also general communication skills and the ability to carry out intercultural professional communication. Police officers should be able to get on with different people, even if they speak different languages. Speech barriers inevitably reduce the effectiveness of police work, so the effective formation of foreign language communicative competence of police officers is one of the urgent and primary tasks at the present stage, the solution of which is largely facilitated by differentiated methods of foreign language teaching.