ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТОЧНОСТІ ОБРОБКИ КООРДИНОВАНИХ ОТВОРІВ В СИСТЕМАХ БЕЗ НАПРЯМКУ РІЖУЧОГО ІНСТРУМЕНТУ

Abstract

В статті досліджена одна з актуальних завдань машинобудування - подальший розвиток, вдосконалення та розробка нових технологічних методів обробки заготовок деталей машин, застосування нових конструкційних матеріалів і підвищення якості обробки деталей машин. Можно зробити висновок, що труднощі обробки отворів зростають із збільшенням їх глибини. Тут, на перший план виходять правильний підбір ріжучого інструменту, обладнання, режимів різання, використання мастильно - охолоджувальної рідини. Досліджено, що актуальність полягає в тому, що у міру всебічного розвитку машинобудування, організації нових галузей з виробництва машин та устаткування різного технологічного призначення номенклатура деталей з глибокими отворами швидко розширюється. Більшість деталей машин виготовляється шляхом обробки різанням. Заготовками таких деталей служать прокат, виливки, поковки, штампування та ін. Процес обробки деталей різанням заснований на утворенні нових поверхонь шляхом деформування і подальшого відділення поверхневих шарів матеріалу з утворенням стружки. Після зняття припуску на металорізальних верстатах оброблювана деталь набуває форму і розміри, відповідні робочим кресленням деталі. Виявлено, що для зменшення трудомісткості і собівартості виготовлення деталі, а також заради економії металу, розмір припуску повинен бути мінімальним, але в той же час достатнім для отримання хорошої якості деталі і з необхідною шорсткістю поверхні. Широке застосування в промисловості отримали різні механічні методи розділення металів, в першу чергу різка ножівковими полотнами, стрічковими пилками, фрезами та ін. Механічна обробка поверхонь заготовок є однією з основних завершальних стадій виготовлення деталей машин. В результаті виконаних експериментальних досліджень виведені емпіричні залежності для розрахунку практичних полів розсіювання координованих розмірів при обробці без направлення ріжучого інструменту. Ключові