ЧИ ІСНУЄ УКРАЇНСЬКА ЛЮДИНА ЯК ТАКА?

Abstract

Сьогодні, як ніколи в новітній історії України постає проблема, а саме – яким чином розбудувати суспільство, що відображає інтереси й очікування більшості народу Країни України. Модернізація суспільства, власне, засновується, передусім, на людському вимірі. Отже, звідси актуально постає питання чи існує українська людина як така? Хто вона є? Той, хто постійно мешкає на теренах Української держави (а раніше УРСР, а раніше – Малоросії та Галичини)? Чи той, хто свідомо оголошує себе українцем, незалежно від етнолінгвістичної визначеності? Якщо взяти до уваги думку Михайла Грушевського, то вона наближається до останньої позиції. Він писав: «Передусім, розуміється, всі ті, хто зроду Українець, родився і виріс з українською мовою на устах і хоче тепер іти спільно з своїм народом, з усіма свідомими синами українського народу, які хочуть працювати для його добра, боротися за його свободу і кращу долю. Але не тільки хто природжений Українець, а також і всякий той, хто щиро хоче бути з Українцями, і почуває їх однодумцем і товаришем, членом українського народу, бажає працювати для його добра. Якого б не був він роду, віри чи звання – це не важно. Його воля і свідомість рішає діло».