НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Abstract

У роботі розглядаються питання формалізації правових норм, направлених на регулювання внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти, через систему локальних актів конкретних закладів вищої освіти. Зокрема, проаналізовано нормативно-правові акти, які носять загальний характер стосовно регулювання цього питання, а саме ЗУ «Про освіту», ЗУ «Про вищу освіту», Положення про акредитацію освітніх програм, за якими відбувається підготовка здобувачів вищої освіти, Постанову КМУ «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності». Суттєва увага приділяється дослідженню ролі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в процесі формування системи забезпечення якості вищої освіти, зокрема через прийняття відповідних нормативно-правових актів, необхідність затвердження яких чітко зазначена в освітніх законах. Надається аналіз прогалин у нормативному регулюванні на рівні реалізації повноважень НАЗЯВО. Питання локального регулювання функціонування внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти розглядаються більш детально. По-перше, проаналізовані складові ВСЗЯВО, які викладено в законі «Про вищу освіту». Виявлені певні розбіжності в термінологічному вираженні компонентів внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти з практикою організації освітнього процесу в закладах вищої освіти. Має місце неспівпадіння певних правових категорій, що призводить до неточності в їх вираженні та неоднозначному розумінню на рівні конкретних закладів вищої освіти. По-друге, детально розглядаються правові підходи конкретних закладів освіти до процесу нормативного регулювання зазначеної групи суспільних відносин на локальному рівні. У рамках кожного компоненту ВСЗЯВО виокремлені конкретні типи нормативно-правових актів, які закріплюють правові норми. Виявлені певні проблеми змістовного характеру локальних НПА, їх неузгодженість між собою, завелика кількість для регулювання одного і того ж самого питання. Проаналізовані ключові проблеми в процесі застосування правових технологій, а саме: відсутність системного підходу до створення локальних нормативно-правових актів, відсутність висококваліфікованих професіоналів, які мають компетентентності у сфері розробки правових актів.