ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ШВИДКОРІЗАЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТУ ПРИ ПЛОСКОМУ ШЛІФУВАННЯ

Abstract

Ріжучий інструмент - найбільш слабкий елемент в технологічній системі, тому його працездатність і безвідмовність у вирішальній мірі визначає стабільність вихідних параметрів технологічного процесу і його техніко-економічну ефективність. Частка швидкорізальних сталей в інструментальному виробництві досягає 65%, що пояснюється їх високою твердістю (до 70 НЯС) і теплостійкість (620 ... 650 ° С) в поєднанні з великим рівнем міцності і в'язкості. У зв'язку з постійно зростаючими вимогами до інструменту і вдосконаленням технологій в світовому виробництві змінюється номенклатура швидкорізальних сталей. Так, на зміну вольфрамовим і молібденовим швидкорізальним сталям нормальної продуктивності приходять сталі підвищеної продуктивності з високим вмістом ванадію і кобальту, які дозволяють підвищити продуктивність обробки деталей з високоміцних легованих, корозійностійких сталей і титанових сплавів, що застосовуються в літакобудуванні. За рахунок поліпшених ріжучих властивостей і збільшеного періоду стійкості цих сталей зростає продуктивність і стабільність процесу лезової обробки. Стандарти на виготовлення швидкорізальних інструментів накладають високі вимоги на якість їх робочих поверхонь. Так, для дискових фрез з пластинами з швидкорізальних сталей за ГОСТ 16229-81 шорсткість передніх і задніх поверхонь ріжучої частини повинна бути не більше Яі 3,2, опорних торців - Яа 1,25. Технічні умови на циліндричні протягання з швидкорізальних сталей за ГОСТ 28442-9 встановлюють шорсткість задніх і передніх поверхонь чорнових і чистових зубів в межах Яі 3,2 ... 1,6, калібрів зубів - Яъ 1,6 ... 0,8, опорних торців - Яа 0,63.